Сайт и\или домен продается.

Задать вопрос можно по телефону +38 067 783-06-55

или по электронной почте artem@iskyweb.com





Вічність

E-mail Печать
kerer1

Які думки надходять, коли стоїш на краю прірви?.. Доля привела тебе до неї та останній вибір завжди лишається за тобою. В спину дме хуртовина, у якій зриваються пориви вітру, що ніби розкочують тебе, нахиляючи у прірву та відводячи назад. Безліч сніжинок, що облітають тебе та завиваються, немов сердячись на тебе через те, що став їм на шляху. В далечині, мов сірнички понад лісом, стирчать лінії електропередач, котрі, здається, гойдає вітер...

Серед багатьох думок домінує лише одна –  думка про пустоту безмежних просторів рідного краю. Думка про те, що усе це належить не людям, а якійсь Небесній силі, що підвласна тільки одному найвеличнішому, мудрому та праведному володарю - Всевишньому.

Робиш крок назад – повільно та невпевнено твоя стопа продавлює товщу снігу, порипуючи під усією вагою твого, здавалося б, важелезного тіла. Робиш ще один крок – і бачиш, як чітко відбився у снігу малюнок твоєї підошви. Вмить перед очима спливає твоя велич та могутність: над цим снігом ти – Бог… Поглядаєш у небо та розумієш, що ніякий ти не Бог, а лише піщинка у долонях Всевишнього. Зразу в голові пролітає співставлення тебе із сухим очеретом, що стирчить із льоду озера та гнеться вітром, проте намагається зберігти свою струнку форму, а на справді виглядає мов гнучка стрічка.

karer3

 

Можна було б часами так стояти, дивлячись у вічність, і розмірковувати на вічні теми. Проте такий аспект вічності, як Час, змушує нас вертати назад. Назад від прірви, назад від озера з очеретом та назад у вирій справ та подій, де зазвичай ми постійно знаходимось ніби на краю тієї прірви, на грані радості і відчаю, успіху та невдач. Кожен раз опускаючись до найнижчого рівня, розуміючи усю свою безпорадність перед суспільством та бюрократичними машинами, що клацають своїми залізними лещатами навколо наших нервів, вільного часу та нашої свободи; досягши дна, якась Велична, непомітна для нас сила, підіймає нас з колін та ставить на ноги, поповнючи наші сили новими запасами лише для того, щоб ми, маленькі люди, нарешті збагнули своє призначення та усвідомили, що ми – Душа, і незалежно від нашого матеріального статку та стану справ ми повинні шукати відраду у своїй духовності, бо саме у ній криється те, що дає нам сили, те, що ніколи не відібрати…

 

P.S.    Завжди після таких мандрівок степом немов набираєшся незримої сили, енергії... Говорячи найдавнішою мовою нашої планети (санскрит) ця життєва  енергія зветься ПРАНОЮ.
Рекомендую кожному хоч раз на тиждень відправлятись у такі мандрівки лісом та вічністю… {play}http://artmed.com.ua/mp3/piknik.mp3{/play}


( 4 Votes )
 

Комментарии  

 
0 #2 22.03.2009 17:48
Очень понравилось то, О ЧЁМ и то КАК сказано...
Тонко. Только музыка уж очень тягостная.
Кто автор?
Цитировать
 
 
0 #1 09.03.2009 13:01
Душевно
Цитировать
 
Нашли опЕчАтКу ? Немедленно выделяйте её и жмите CTRL+ENTER